Опіка над дитиною (Sorgerecht)

Так зване право сімейних відносин (Kindschaftsrecht) регулює відносини між батьками та їхньою дитиною в німецькому законодавстві. Право опіки (Sorgerecht) є частиною цього права і визначає, що батьки повинні піклуватися про виховання, здоров'я та потреби своєї дитини. Юристи називають батьків «особами, які мають право на виховання» (Erziehungsberechtigte), оскільки право опіки надає їм як права, так і обов’язки. Вони можуть визначати, де буде жити дитина, і хто може її відвідувати. Батьки також є законними представниками своєї дитини, що означає, що вони можуть приймати рішення від імені дитини, які мають юридичне значення. Наприклад, вони можуть укладати контракти від імені дитини, оскільки діти можуть робити це самостійно лише після досягнення 18 років.

Діти мають власні права в межах права опіки. Наприклад, вони мають право на виховання без насильства. Залежно від віку та рівня розвитку дитини, батьки повинні враховувати її думку під час прийняття рішень. Наприклад, діти з 15 років можуть самостійно вирішувати питання, пов’язані зі своєю релігією. Положення права опіки спрямовані на те, щоб забезпечити добробут дитини та належний догляд з боку батьків.

Якщо батьки сперечаються в суді за право опіки, діти мають особливі права в цьому процесі. Детальніше про це можна дізнатися у розділі «Як відбувається судовий процес щодо права опіки?».

Право опіки поширюється на неповнолітніх дітей, тобто дітей віком до 18 років, і їхніх батьків.

Згідно із законодавством, батьками дитини є її мати та батько, включно з прийомними батьками. Матір'ю дитини вважається жінка, яка народила дитину.

Чоловік є батьком дитини, якщо виконується одна з наступних умов:

• Чоловік був одружений із матір’ю дитини на момент її народження.
• Чоловік визнав батьківство, і мати дала на це згоду. Докладніше про визнання батьківства та процес його оформлення можна дізнатися в розділі «Ми не одружені. Як визнати батьківство?».
• Сімейний суд ухвалив рішення, що чоловік є батьком.

Зверніть увагу: У випадку одностатевих і квір-стосунків визнання батьківства або материнства, на жаль, не є таким простим. Німецьке законодавство наразі визнає батьками лише матір і батька. Для лесбійських пар це означає, що жінка, яка не народила дитину, повинна її усиновити, щоб бути офіційно визнаною матір’ю. Для гей-пар обидва чоловіки повинні усиновити дитину, щоб бути визнаними батьками. Докладніше про це можна дізнатися у розділі «ЛГБТКІ+».

Якщо батьки дитини не перебувають у шлюбі, батько може офіційно визнати своє батьківство, отримавши відповідний документ. Тільки після цього він офіційно вважається батьком. Мати повинна дати свою згоду на визнання батьківства. Цей процес можна здійснити ще до народження дитини. У такому випадку ім’я батька буде внесене до свідоцтва про народження. Якщо батьківство визнається після народження, необхідно буде отримати нове свідоцтво про народження.

Визнати батьківство можна в управлінні у справах молоді (Jugendamt), у відділі реєстрації актів цивільного стану (Standesamt), у районному суді (Amtsgericht) або в нотаріальному бюро. В управлінні у справах молоді ця процедура безкоштовна. У суді, відділі реєстрації або у нотаріуса зазвичай необхідно сплатити збір. Для оформлення документації обидва батьки мають домовитися про зустріч в одній із вказаних установ за місцем проживання. Присутність обох батьків під час зустрічі є обов’язковою.

В управління у справах молоді, яке відповідає за ваш район, можна звернутися через сайт jugendaemter.com. Відповідний відділ реєстрації або районний суд можна знайти на офіційному сайті вашого міста чи громади або за допомогою пошуку Google, ввівши «Standesamt» або «Amtsgericht» та назву вашого міста. Нотаріусів у вашому регіоні можна знайти на сайті notar.de.

На зустріч мати повинна взяти із собою паспорт, довідку матері (Mutterpass) та свідоцтво про народження. Батько має надати паспорт і свідоцтво про народження. Іноземні свідоцтва про народження повинні бути перекладені присяжними перекладачами. Якщо батьківство визнається після народження, також необхідно надати свідоцтво про народження дитини. У разі відсутності необхідних документів визнання батьківства зазвичай неможливе. У такій ситуації слід звернутися за консультацією до спеціалізованої організації або адвокатської контори. Організації, які можуть допомогти, можна знайти, наприклад, на сайті Pro Asyl. На нашій сторінці «Локальна інформація» можна знайти адвокатів, які спеціалізуються на допомозі біженцям та прохачам притулку. Введіть назву вашого міста та пошукайте за ключовими словами «притулок», «право на проживання» або «юридична консультація».

Увага: Деякі установи можуть вимагати додаткові документи. Запитайте про це, коли домовляєтесь про зустріч.

Також важливо: органи влади можуть повідомити ваш запит про визнання батьківства до відомства у справах іноземців, якщо вважатимуть, що батьківство визнається лише для отримання дозволу на проживання для себе або дитини. У цьому випадку відомство у справах іноземців перевірить вашу справу. Докладніше про це можна дізнатися у розділі «Що відбувається, якщо органи влади не вірять у моє батьківство?».

Важливо: Визнання батьківства не надає автоматично права на опіку. Для цього ви та ваша партнерка маєте подати так звану заяву про право на опіку (Sorgerechtserklärung). Докладніше про це можна дізнатися у розділі «Що таке заява про право на опіку?».

У Німеччині заборонено визнавати батьківство щодо чужої дитини лише для того, щоб дитина, батько чи мати отримали дозвіл на проживання. Це називається «зловживання батьківством» (missbräuchliche Vaterschaft).

Органи влади та нотаріуси за законом зобов’язані повідомляти відомство у справах іноземців, якщо вони підозрюють, що чоловік не є біологічним батьком дитини. Такі підозри часто виникають, коли один із батьків не має надійного дозволу на проживання в Німеччині або має покинути країну. У таких випадках органи влади можуть вважати, що визнання батьківства здійснюється виключно для забезпечення права на проживання, і чоловік не є справжнім батьком дитини.

Органи влади також часто сумніваються у батьківстві, якщо не бачать особистого зв’язку між батьками та дитиною. Якщо органи влади або нотаріус повідомляють про такий випадок у відомство у справах іноземців, це відомство перевіряє справу. Однак таку перевірку вони можуть здійснювати лише за умови, що ви не є біологічним батьком дитини.

Якщо ваш випадок розглядається відомством у справах іноземців, вам слід звернутися до адвоката або консультативного центру. Консультативні центри можна знайти, наприклад, на сайті Pro Asyl. На нашій сторінці «Локальна інформація» можна знайти адвокатів, які спеціалізуються на допомозі біженцям та прохачам притулку. Введіть назву вашого міста та шукайте за ключовими словами «притулок», «право на проживання» або «юридична консультація».

Зверніть увагу: Поки триває перевірка, батьківство не буде визнано.

Що таке спільне право на опіку (gemeinsames Sorgerecht)?

Батьки можуть ділити право на опіку над дитиною. Це називається «спільне право на опіку» (gemeinsames Sorgerecht). Якщо на момент народження дитини ви були одружені, то автоматично отримуєте спільне право на опіку. Це означає, що вам не потрібно подавати окрему заяву.

Якщо на момент народження дитини ви не були одружені, але хочете поділити право на опіку, потрібно подати так звану заяву про спільне право на опіку (Sorgerechtserklärung). У цій заяві обоє батьків підтверджують, що хочуть мати спільне право на опіку. Якщо цього не зробити, право на опіку отримує лише мати. Як подати заяву про спільне право на опіку, ви можете дізнатися в розділі «Що таке заява про право на опіку?». Це правило застосовується лише до гетеросексуальних пар. Для одностатевих пар діють інші правила. Більше інформації можна знайти в розділі «На кого поширюється право на опіку?».

Якщо у вас є спільне право на опіку, ви разом дбаєте про дитину та ухвалюєте важливі рішення разом. Такі рішення називаються «питаннями значної важливості» (Angelegenheiten von erheblicher Bedeutung). Вони стосуються життєво важливих аспектів, які мають тривалий вплив на життя дитини, наприклад, яку школу вона буде відвідувати, де буде жити і яку релігію сповідуватиме. Рішення, що стосуються повсякденного життя дитини, наприклад, коли вона лягає спати або що їсть, називаються «повсякденними рішеннями» (alltägliche Entscheidungen).

Якщо ви розлучаєтесь, але зберігаєте спільне право на опіку, ця різниця є важливою. «Питання значної важливості» ви продовжуєте вирішувати разом, навіть після розлучення. «Повсякденні рішення» може ухвалювати батько або мати, з яким дитина проживає. Щоб уникнути конфліктів, доцільно також узгоджувати ці питання з іншим батьком або матір’ю.

Одноосібне право на опіку означає, що лише один із батьків має право на опіку. Якщо ви є матір’ю дитини та не перебуваєте в шлюбі, то з моменту народження дитини ви автоматично отримуєте одноосібне право на опіку.

Батько або мати з одноосібним правом на опіку може самостійно приймати рішення щодо «питань значної важливості» (Angelegenheiten von erheblicher Bedeutung) без узгодження з іншим батьком або матір’ю. Це також стосується «повсякденних рішень» (alltägliche Entscheidungen). Проте інший батько або мати може подати позов проти цих рішень. Докладніше про «повсякденні рішення» та «питання значної важливості» можна дізнатися у розділі «Що таке спільне право на опіку?».

Чи можете ви отримати одноосібне право на опіку після розлучення, читайте у розділі «Хто отримує право на опіку після розлучення?».

Що таке заява про право на опіку (Sorgerechtserklärung)?

Заява про право на опіку — це офіційний документ, у якому батьки, які не перебувають у шлюбі, зазначають, що вони разом дбають про свою дитину. У цій заяві вони визначають, що обидва матимуть спільне право на опіку. Також у документі можна вказати, хто отримає право на опіку у разі розлучення або як батьки разом дбатимуть про дитину після розлучення.

Заяву про право на опіку можна подати у будь-який час. Це можна зробити в управлінні у справах молоді (Jugendamt) або в нотаріальному бюро. Заява стає чинною лише тоді, коли обидва батьки її подадуть. Це можна зробити разом або окремо. Управління у справах молоді, яке відповідає за ваш район, можна знайти на сайті jugendaemter.com. Нотаріусів у вашому регіоні можна знайти на сайті notar.de.

Для подання заяви необхідно мати паспорт і свідоцтво про народження дитини, в якому має бути зазначене ім’я батька. Якщо ім’я батька у свідоцтві про народження не вказане, потрібна завірена копія визнання батьківства та завірена копія згоди матері на визнання батьківства. Завірена копія — це копія офіційного документа, яку можна отримати лише в офіційних установах, наприклад, в управлінні або у нотаріуса. Як визнати батьківство, можна дізнатися у розділі «Ми не одружені. Як визнати батьківство?». Більше про завірені копії можна дізнатися у розділі «Завірення копій».

Зверніть увагу: У нотаріальному бюро подання заяви про право на опіку коштує до 80 євро (станом на 2021 рік). У управлінні у справах молоді це безкоштовно.

Чи можу я самостійно виїхати з Німеччини разом із дитиною?

Ваше право на виїзд із дитиною залежить від того, чи маєте ви одноосібне або спільне право на опіку, а також від того, як довго ви плануєте перебувати за межами країни.

Я маю спільне право на опіку:

Якщо ви та інший батько або мати ділите право на опіку, ви не можете самостійно вирішувати, де буде проживати ваша дитина. Для цього потрібна згода іншого з батьків. Це стосується як переїздів усередині Німеччини, так і за кордон.

Для поїздок у відпустку згода іншого з батьків зазвичай не потрібна, якщо обидва вважають це «повсякденним рішенням». Що таке «повсякденне рішення», ви можете дізнатися у розділі «Що таке спільне право на опіку?». Рекомендується узгодити це між собою і зафіксувати письмово.

Якщо ви хочете переїхати з дитиною всупереч бажанню іншого з батьків, вам потрібне рішення суду. Для цього слід подати до сімейного суду заяву на одноосібне право на опіку або заяву про право самостійно визначати місце проживання дитини.

Увага: Якщо ви без згоди іншого з батьків виїжджаєте з дитиною за кордон, це вважається «викраденням дитини». У Німеччині це є кримінальним злочином, за який може бути призначено до 5 років позбавлення волі або штраф.

Якщо ваша дитина перебуває за кордоном без вашої згоди:
Ви можете звернутися до Центрального органу з питань міжнародних конфліктів з опіки (Zentrale Behörde für internationale Sorgerechtskonflikte). Це стосується і ситуацій, коли ви перебуваєте за кордоном, а ваша дитина без вашої згоди залишилась у Німеччині. Організація допомагає повернути дитину до вас. Проте країна, де перебуває ваша дитина, має бути частиною Європейського Союзу або підписантом Гаазької конвенції про викрадення дітей.

Для подання заяви необхідно:

• Довіреність, яка дозволяє органу зв’язуватися з відповідним судом і владою від вашого імені.
• Підтвердження, що ви маєте спільне або одноосібне право на опіку.
• Документи, які підтверджують, що виїзд дитини був без вашої згоди. Це може бути, наприклад, заява про право на опіку.

Форму заяви можна знайти багатьма мовами на сайті Федерального управління юстиції в розділі «Форми для заяв за Гаазькою конвенцією та Європейською конвенцією».

Я маю одноосібне право на опіку:

Якщо у вас одноосібне право на опіку, ви можете самостійно приймати рішення з важливих питань, зокрема щодо місця проживання дитини. Це стосується як переїздів за кордон, так і поїздок у відпустку.

Якщо інший з батьків не погоджується з вашими рішеннями, він або вона може подати заяву до сімейного суду на спільне право на опіку або на спільне визначення місця проживання дитини. Якщо суд задовольнить цю заяву, можливий конфлікт щодо опіки.

Як отримати допомогу:
Перш ніж звертатися до сімейного суду, ви можете скористатися безкоштовною консультацією в Центральному органі з питань міжнародних конфліктів з опіки та медіації (ZAnK). Телефон: +49 30 62 980 403. Консультації доступні з понеділка по п’ятницю з 9:00 до 16:00 німецькою, англійською, французькою та іспанською мовами.

Що відбувається, якщо один із батьків помирає?

Якщо один із батьків помирає, право на опіку зазвичай переходить до іншого батька або матері. Це відбувається автоматично, якщо батьки мали спільне право на опіку. У такому випадку рішення суду не потрібне.

Якщо помирає батько або мати, який(-а) мав(-ла) одноосібне право на опіку, тоді необхідно звернутися до сімейного суду. У більшості випадків суд передає право на опіку іншому з батьків, якщо немає підстав вважати, що це може зашкодити дитині. У таких випадках суд може призначити опікуна (Vormund). Опікун — це особа, яка замість батьків бере на себе право на опіку над дитиною.

Якщо обоє батьків помирають:
Дитина отримує опікуна. Батьки можуть заздалегідь визначити особу, яку вони хочуть бачити опікуном, у своєму заповіті. Ця особа має бути старше 18 років і фізично та психологічно здатна доглядати за дитиною. У більшості випадків сімейний суд передає право на опіку зазначеній у заповіті особі. Якщо суд має сумніви щодо здатності цієї особи доглядати за дитиною, він може обрати іншого опікуна. Наприклад, якщо особа тяжко хвора або якщо дитина не хоче жити з цією людиною.

Діти з 14 років мають право брати участь у вирішенні, хто стане їхнім опікуном. Якщо батьки не визначили опікуна, рішення приймає сімейний суд.

Важливо: У своєму заповіті ви також можете зазначити, хто не повинен ставати опікуном вашої дитини, і вказати причини.

Будь ласка, зверніть увагу: Регулярно переглядайте та оновлюйте свій заповіт, щоб уникнути рішень, які можуть суперечити вашій волі. Заповіт має бути написаний і підписаний вами власноруч. У ньому також потрібно вказати дату і місце написання. Якщо ці вимоги не виконані, заповіт може бути визнано недійсним.

Хто отримує право на опіку після розлучення?

Це залежить від того, чи перебували ви у шлюбі чи ні.

Я був/була одружений(-а):

Якщо ви були одружені і розлучаєтесь, зазвичай обидва батьки зберігають спільне право на опіку. Ви повинні повідомити про це сімейний суд, подавши у заяві на розлучення, що ви погоджуєтесь на спільне право на опіку. У заяві також потрібно вказати, де буде проживати дитина та як часто інший з батьків буде її бачити.

Якщо ви не хочете ділити право на опіку, необхідно подати відповідну заяву до сімейного суду. Докладніше про це можна дізнатися у розділі «Коли сімейний суд вирішує питання про право на опіку?».

Я не був/була одружений(-а):

Якщо ви розлучаєтесь, не перебуваючи у шлюбі, ви можете зберегти спільне право на опіку, якщо мали його до розлучення і це було зазначено у вашій заяві про право на опіку (Sorgerechtserklärung). Ця заява залишається чинною і після розлучення. Якщо заяви про право на опіку не було, мати зберігає одноосібне право на опіку.

Батько може подати до сімейного суду заяву на отримання спільного права на опіку. Для цього не потрібна згода матері, але суд повідомить матір про подання заяви. Якщо мати не погоджується, вона повинна пояснити суду, чому спільне право на опіку може зашкодити дитині. Суд надасть матері термін для подання своїх заперечень. Якщо мати не реагує вчасно або не має заперечень, суд надасть спільне право на опіку.

Якщо мати подає обґрунтовані заперечення, суд ініціює процес з питання опіки, який включає заслуховування обох батьків.

Важливо:

Якщо ви не можете домовитися про організацію виховання дитини після розлучення, можна звернутися за консультацією до управління у справах молоді (Jugendamt). Ваше місцеве управління можна знайти на сайті jugendaemter.com. Працівники, як правило, говорять німецькою мовою.

Також можна звернутися за підтримкою до консультантів pro familia. Найближчу консультацію можна знайти на їхньому сайті, ввівши ваш поштовий індекс. Консультації безкоштовні, але зазвичай проводяться німецькою мовою.

Ще один варіант — зателефонувати на батьківську гарячу лінію (Elternhotline), де консультації доступні багатьма мовами. Консультація є безкоштовною.

Ви завжди повинні звертатися до сімейного суду, якщо хочете внести зміни до права на опіку. Тільки суд може зробити такі зміни юридично обов’язковими. Це називається «передача права на опіку» (Sorgerechtsübertragung). Така ситуація виникає, якщо ви хочете отримати одноосібне право на опіку або якщо інший батько вимагає спільного права на опіку.

Заяву про зміну права на опіку потрібно подавати до сімейного суду міста, в якому проживає ваша дитина. Відповідний суд можна знайти за допомогою Google, ввівши ключове слово «Familiengericht» та назву місця проживання вашої дитини.

Важливо: Якщо ви подаєте заяву на одноосібне право на опіку, її потрібно дуже добре обґрунтувати. Суд передасть одноосібне право на опіку лише в тому випадку, якщо буде переконаний, що спільне право на опіку шкодить дитині. Це може бути пов’язано з тим, що один із батьків застосовує фізичне або психологічне насильство до дитини, не забезпечує її достатньою їжею, не дозволяє відвідувати школу або має залежність.

Сімейний суд також вирішує питання про право на опіку, якщо управління у справах молоді (Jugendamt) звертається до суду. Це відбувається тільки у випадках, коли є ризик для життя або здоров’я дитини. Докладніше про це можна дізнатися у розділі „Відомство у справах молоді (Jugendamt).

Не завжди судовий розгляд відбувається, коли ви подаєте заяву до сімейного суду. Якщо ви та інший із батьків домовилися про розподіл права на опіку, повідомте про це сімейний суд, подавши заяву. Суд затверджує вашу домовленість без проведення судового процесу.

Навіть якщо ви не дійшли згоди, деякі судді намагаються уникнути судового розгляду. Судовий процес часто триває довго, коштує грошей і є виснажливим для вас і вашої дитини. Тому суд може направити вас до консультантів або медіаторів. Медіатори — це консультанти, які спеціалізуються на вирішенні конфліктів. Якщо навіть після цього ви не зможете дійти згоди, справа розглядається в сімейному суді. Суд ухвалює рішення, яке найкраще відповідає інтересам дитини.

Для прийняття рішення суд заслуховує різних свідків, зокрема: батьків, дитину (якщо їй більше 14 років), представника інтересів дитини (Verfahrensbeistand) та представників управління у справах молоді. Verfahrensbeistand — це спеціально підготовлені адвокати або педагоги, які представляють інтереси дитини в судовому процесі.

У справах про право на опіку діти мають право брати участь у прийнятті рішення. Суд запитує дитину про її побажання, наприклад, де вона хоче жити або як часто бачити батька чи матір. Чим старша дитина, тим більше її побажання враховуються судом.

У деяких випадках суд також звертається до психологів-експертів за консультацією. Це відбувається, якщо судді потребують додаткової експертизи з певних питань. Психологи складають звіт для суду про стосунки дитини з обома батьками.

Вам не обов’язково мати адвоката для участі у процесі, але адвокат може бути корисним. Якщо у вас немає грошей на оплату адвоката, ви можете подати заяву на отримання процесуальної допомоги (Prozesskostenhilfe). У цьому випадку суд покриває витрати на адвоката та судові збори. Докладніше про це можна дізнатися у розділі «Допомога з судовими витратами (Prozesskostenhilfe)».

Адвокатів можна знайти, наприклад, на сайті anwaltsauskunft.de.

Зазвичай ви та інший з батьків ділите витрати на судовий процес порівну. Тобто кожен із вас платить однакову суму. Витрати на судовий процес можуть відрізнятися залежно від конкретної справи. Рекомендується заздалегідь проконсультуватися з адвокатом щодо витрат. Адвокатів можна знайти на сайті anwaltsauskunft.de.

Зверніть увагу: Якщо у вас немає грошей на оплату послуг адвоката, ви можете подати заяву на отримання процесуальної допомоги (Prozesskostenhilfe). У цьому випадку суд покриває витрати на адвоката та судові збори. Докладніше про це можна дізнатися у розділі «Prozesskostenhilfe».

Усі іноземці потребують дозволу на проживання, щоб залишатися в Німеччині. Іноді цей дозвіл надається на підставі того, що особа має дитину з німецьким громадянством або з німецьким дозволом на проживання. Якщо ви втратили право на опіку над своєю дитиною, це не означає, що ви повинні негайно покинути Німеччину.

У такій ситуації відомство у справах іноземців перевірить, чи продовжуєте ви піклуватися про свою дитину. Піклуватися означає регулярно зустрічатися з дитиною і надавати їй фінансову підтримку через так звані «аліментні виплати» (Unterhaltszahlungen).

Ваш дозвіл на проживання може бути не продовжений, якщо відомство встановить, що:

• Ви не бачитеся зі своєю дитиною.
• Ви не сплачуєте аліменти.
• Між вами та дитиною немає жодних стосунків.

Якщо ваш дозвіл на проживання під загрозою, вам слід негайно звернутися до консультативного центру. Докладніше про це можна дізнатися у розділі «Народжені в Німеччині».